Розбудова системи інклюзивного навчання

потребує належного нормативно-правового врегулювання. Першим важливим документом у даному контексті стало Розпорядження Кабі­нету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивно­го та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах до 2012 року» від З грудня 2009 року № 1482-р. Це був впевнений і вдалий крок, який вивів систему освіти на усвідомлення нового стандарту в питанні забезпечення права на освіту дитини з особливими освітніми потребами (ООП). На сьогодні основу нормативно-правової бази, яка регулює інклюзивне навчання складають понад 20 нормативно-правових документів, більшість з яких відомчі. Однак, не дивлячись на значні наробки у сфері законодавчого забезпечення інклюзивного навчання, батьки дітей з ООП стикаються з низкою проблем при влаштуванні дитини до дошкільного навчального закладу або школи. Ці труднощі у більшості випадків пов'язані із суб'єктивною трактовкою певних статей, положень нормативних документів як зі сторони керівників закладів освіти, так і самих батьків. Запропонований нижче перелік документів з коментарями є відповіддю на численні запитання батьків щодо нормативно-правової бази інклюзивного навчання.

«На які документи посилатися під час розмови з представниками закладу освіти, управління освіти про включення дитини з синдромом Дауна до закладу освіти?»

До документів якими забезпечується нормативно-правове регулювання інклюзивної освіти належать:

Конвенція ООН про права інвалідів

Ст. 24. Освіта

Країни-учасниці визнають право інвалідів на освіту. З метою реалізації цього права без дискримінації і на основі рівності можливостей країни-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях та навчання протягом всього життя...

При реалізації цього права країни-учасниці забезпечують, щоб:

а) інваліди не виключались з причини інвалідності із системи загальної освіти, а діти-інваліди – із системи безкоштовної та обов'язкової початкової та середньої освіти;

b) інваліди на рівні з іншими мали доступ до інклюзивної освіти за місцем проживання;

с) забезпечувалось розумне пристосування, що враховує індивідуальні потреби;

Конституція України (ст. 53, ст. 46)

Ст. 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Закон України «Про освіту»

Ст. 29, п.1 «Батьки або особи, які їх замінюють, мають право вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей»

Закон України «Про загальну середню освіту»

От. 6. Здобуття повної загальної середньої освіти

1. Громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Закон України «Про охорону дитинства»

Ст.26 «Дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів...»;

Ст.19 «Право на освіту». «Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної, середньої професійно-технічної та вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах».

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Згідно до Закону освітні заклади спільно з органами соціального захисту та охорони здоров'я мають забезпечити дошкільну, шкільну освіту та виховання осіб з обмеженими можливостями здоров'я, здобуття ними середньої професійної та вищої професійної освіти у відповідності з індивідуальною програмою реабілітації

До важливих нормативно-правових документів, якими регулюється питання інклюзивного навчання в Україні належать:

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах до 2012 року» від 3 грудня 2009 року № 1482-р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 15.08.2011 р. № 872

3. Інструктивно-методичний лист «Організація інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 18.05.12 № 1/9-384.

4. Методичний лист «Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання» від 26.07.12 № 1/9-529 «Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання».

5. Інструктивно-методичний лист «Про визначення завдань працівників психологічної служби щодо запровадження інклюзивного навчання» від 02.01.13 № 1/9-1.

6. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2012 року № 635 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346 і від 14 червня 2000 року № 963» уведено посаду асистента вчителя до переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Водночас, посада асистента вчителя уведена до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 № 1205, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 22.12.2010 р. за № 1308/18603.

Розроблено кваліфікаційні характеристики асистента вчителя та листом МОНмолодьспорту від 25.09.2012 № 1/9-675 направлено управлінням освіти і науки обл. держ. адміністрацій.

З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Міністерством фінансів України постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 881 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1149 «Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів».

7. Інструктивно-методичний лист від 08.08.2013 № 1/9-539 «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами».

8. Наказ Міністерства освіти і науки України від 04.06.2013 № 680 «Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій».

9. Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.07.2013 № 1034 «Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року».

10. Наказ Міністерства освіти і науки України від 14.06.2013 № 768 «Про затвердження заходів щодо забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів».

Основні поняття пов’язані з інклюзивною освітою

Інклюзивне навчання - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загально­освітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

Поняття «діти з особливими освітніми потребами» широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. У контексті організації інклюзивного навчання воно стосується дітей з особливостями психофізичного розвитку, у тому числі з інвалідністю.

Індивідуальна програма розвитку - обов'язковий документ, який розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) із обов'язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами. Вона містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму та за потреби індивідуальний навчальний план.

Індивідуальний навчальний планвизначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

Індивідуальна навчальна програма дитини з особливими освітніми потребами у класі з інклюзивним навчанням розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з відповідною їх адаптацією. Навчальна програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем.

Модифікація - змінює характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу.

Адаптація - змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Наприклад, пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах), адаптація навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності); адаптація матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки, тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 872, для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класів з інклюзивним навчанням становить не більш як 20 учнів, з них:

одна-три дитини з розумовою відсталістю або вадами опорно-рухового апарату, або зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку тощо;

не більш як двоє дітей сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно- рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою псих, розвитку), або тих, що пересуваються на візках.

Таким чином, клас з інклюзивним навчанням може відкриватися і при наявності однієї дитини з особливими освітніми потребами.

Комплектування інклюзивних груп дошкільних навчальних закладів не визначено нормативно-правовими актами. Дане питання буде врегульовано при внесенні відповідних змін до Закону України «Про дошкільну освіту».

Навчання дітей з особливими освітніми потребами в класах з інклюзивним навчанням організовується за місцем проживання або іншим закладом, який визначений місцевим органом управління освітою, з урахуванням контингенту учнів, досвіду наявних відповідних ресурсів.

Зарахування учнів з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним навчанням здійснюється за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, на підставі письмової заяви від батьків, відповідно до порядку, встановленого в навчальних закладах та висновку психолого-медико-педагогічної консультації.