Обстеження вчителем учнів, які навчаються індивідуально

1. Знайомство з висновками та рекомендаціями ОПМПК.

2. Встановлення контакту з дитиною.

3. Вивчення пізнавальної діяльності дитини:

- уявлення дитини про себе та найближче оточення;

- здатність до узагальнень;

- засвоєння сенсорних еталонів;

- розуміння змісту сюжетних картинок, серії картинок;

- розуміння змісту текстів (на слух, якщо дитина не читає);

- математичні уявлення, відповідність вікові, програмовим вимогам.

4. Мовленнєвий розвиток (логопедичне обстеження).

- усне мовлення;

- писемне мовлення.

5. Ознайомлення зі станом рухових функцій.

6. Увага.

7. Пам'ять.

8. Емоційно-вольова сфера дитини та діяльність дитини:

- контактність;

- відношення до обстеження;

- поведінка;

- діяльність (цілеспрямована, хаотична, критичність);

- працездатність;

- дрібна моторика;

- використання допомоги.

На підставі отриманих даних у вчителя складається уявлення про інтелектуальний розвиток учня. Вчитель відзначає найбільш дефектні та найбільш збережені функції, на які він буде опиратися в роботі.

Корекційна спрямованість індивідуального навчання

Корекційно-виховна робота – це система педагогічних прийомів, направлених на подолання чи послаблення негативних дій чи причин, наявність яких обумовлена певним захворюванням.

Кожен урок індивідуального навчання (вдома) повинен нести корекційну складову, яка спрямована на:

- Сенсорне виховання – стимуляцію орієнтувальної активності, уваги до предметів, явищ, розвиток органів почуттів.

- Ознайомлення з довкіллям.

- Розвиток сприйняття, пам'яті, уваги.

- Розвиток мислення.

- Розвиток мовлення.

- Збагачення словника.

- Формування предметної діяльності.

- Корекцію індивідуальних прогалин в знаннях.

- Формування особистісних якостей дитини.

Починається урок з психологічної підготовки (3-4 хвилини), під час якої дитині можуть бути запропоновані ігри на розвиток уваги, логічного мислення, дихання, тощо. Після цього починається, перевірка домашнього завдання, подача нового матеріалу, закріплення матеріалу. Після 15-20хвилин уроку проводиться фізкультхвилинка. Для дітей 1-2 класів та дітей з вадами мови під час уроку читання фізхвилинка може бути замінена артикуляційною гімнастикою. На уроках письма – пальчиковою гімнастикою. Фізхвилинка для дітей з ДЦП триває 5 хвилин. (Вправи для фізкультхвилинки дітям з ДЦП бажано підібрати з інструктором ЛФК). Тривалість уроку в підготовчому класі 30 хвилин, в 1 та 2 класах – 35 хвилин, в 3-9 (12) класах по 40 хвилин.

У дітей з порушенням психологічного розвитку, а ще в більшій мірі у дітей з легкою розумовою відсталістю, відзначається несформованість всіх операцій мовленнєвої діяльності: слабкість мотивації, програмування мови, контроль за мовленням. Порушення мовленнєвого розвитку носять системний характер, вони різноманітні, стійкі, важко піддаються корекції. У дітей з розумовою відсталістю зустрічаються всі форми розладів мовлення, такі ж, як і у нормальних дітей (дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія, заїкання, дислексія, дисграфія та ін). Порушені всі компоненти мови: фонетико-фонематична сторона, лексико-граматична. Для дітей з легкою розумовою відсталістю характерно те, що активний і пасивний словник майже не відрізняються. У дітей з ППР (ЗПР) пасивний словник значно більший за активний. У дітей як з ЛРВ, так і з ППР відмічається порушення як усного, так і писемного мовлення. Порушення звуковимови базується на недостатньому рівні розвитку артикуляційної моторики. Таким чином, відзначається тісний взаємозв'язок в розвитку мови та мислення.

Дитина з будь-якою формою порушення мовленнєвої діяльності спочатку повинна оволодіти рідною мовою, як засобом спілкування, а вже потім – як засобом мислення.

Враховуючи ці особливості мовлення, кожне індивідуальне заняття повинно мати корекційну направленість по його розвитку. Так, в початкових класах на уроках читання рекомендується проводити артикуляційну гімнастику наряду з вправами по розвитку загальної та дрібної моторики.

На кожному уроці проводиться робота по уточненню та збагаченню словника: пояснити значення прочитаного слова, знайти відповідне зображення до цього слова на картинці, співвіднести прочитане слово з оточуючими предметами, скласти речення, тощо.

Фонетико-фонематичні недоліки можуть призвести до замін звуків та букв при читанні та письмі, тому необхідна тривала робота по розвитку фонематичного сприймання та формуванню звукового аналізу. Формування звукового аналізу проводиться з опорою на наочність: графічні схеми слова, речення, з використанням фішок, схем. Спочатку виділяємо звук зі слова, знаходимо його місце, а вже потім – визначаємо послідовність звуків у слові.

На протязі всього періоду навчання вдома дітей з розумовою відсталістю (в меншій мірі – дітей з ППР), проводиться робота по уточненню граматичної сторони мовлення та розвитку зв'язного мовлення. Перевірка розуміння прочитаного повинна починатися на рівні слова, а вже потім – речення, тексту.