Діти з порушеннями зору

Рання діагностика порушень зору в дітей дає змогу вчасно надати їм необхідну допомогу. Сучасні технології (комп'ютери, спеціальні оптичні і відеопристрої) дають можливість багатьом дітям з поганим зором навчатись у звичайних класах або, при наявності супутніх соматичних, психічних та неврологічних захворювань, за індивідуальною програмою. Зрозуміло, що для цього треба мати відповідні навчальні матеріали та посібники – книжки, надруковані збільшеними літерами і шрифтом Брайля, тексти на стрічках, тощо.

Більшість дітей з вродженими і ранніми постнатальними порушеннями органу зору зазнають довготривалої сенсорної та психічної депривації. Внаслідок цього рівень загального психічного розвитку дитини не відповідає її календарному віку, її пізнавальна діяльність здійснюється на вузькій сенсорній базі, дуже бідному та спотвореному зоровому досвіді (або повній його відсутності) і невмін­ні його накопичувати, оперувати ним.

Тому завдання педагога в загальноосвітньому закладі – включити потенційні можливості, компенсаторні механізми організму, навчити дитину самостійно пізнавати навколишній світ та користуватися збереженими аналізаторами, накопиченим досвідом, знаннями.

Труднощі слабозорих та сліпих дітей в пізнавальній діяльності пов'язані з недостатнім оволодінням моторикою власного тіла, орієнтуванням у малому та великому просторі, зорово-моторної координації ока, «рука-око». Проте вони не в змозі самостійно організувати не тільки свою пізнавальну, навчальну діяльність, але своє життя, свої ігри. Дітей доводиться спонукати до рухливості, до пізнавальної активності. Головними рушійними елементами є члени родини, вихователь, вчитель та індивідуальний режим роботи.

Надзвичайно важливим моментом для організації навчального процесу дітей (частковозорих) має стати наявність відповідних конкретних уявлень про оточуюче, предметний світ та достатній до­свід предметних та орудійних дій, які формуються в побутовій та ігровій діяльності.

Для більш легкого та спокійного переходу дитини від дитячо садку до шкільного режиму життя та навчання треба детальніше знайомити дитину з такими поняттями як "школа", "клас", "їдальня", "бібліотека" тощо, знайомити з розташуванням предметів та матеріалів, призначенням навчальних приладів. Середовище треба облаштовувати так, щоб дитина могла діяти самостійно, та сповіщати її про будь-які зміни в оточуючому.

У частково зрячої дитини достатньо факторів, щоб знаходитись у стані дитячої депресії. Недарма сенсорна депривація людини-зоропата визначена найбільш травматичною. Цей негативний вплив на психіку та соціальну адаптацію людини найбільш складно коректується. Дитяча депресія ускладнює здатність концентруватись, запам'ятовувати, мислити, розмірковувати чітко, а також створює агресивні установки поведінки.

Поряд з сенсорною корекцією та навчальним процесом, психологічна атмосфера є одним з найголовніших факторів в роботі та спілкуванні з дитиною зі зниженим зором. З дитиною бажано багато розмовляти, знаходясь при цьому на одному рівні з нею – обличчям до обличчя. Велике значення має фізичний контакт, доброзичливий погляд, жест. Тоді можна розраховувати на більш довірливу розмову, на більше розуміння, отже, і більш продуктивний навчальний процес.

Велике значення в навчанні частковозрячої дитини, компенсації сенсорної депривації має мова, і не тільки її ко­мунікативна функція, але й зміст мови, тобто більше за допомогою мови дитина одержує основну інформацію про навколишнє під час спілкування в активній, предметній, ігровій та начальній діяльності. А внаслідок обмеженості (або відсутності) зорового сприйняття та формальності предметних та орудійних дій, мова носить декілька формальний неконкретний характер.

Таким чином, процес навчання частковозрячої, сліпої дитини та дитини зі зниженим зором повинен носити спрямований корекційний індивідуальний характер і бути правильно організованим,відповідати вимогам адаптації наочного матеріалу і процедури проведення цієї роботи.

Основні принципи адаптації наочного матеріалу для дітей з порушеннями зору:

1. Зображення на малюнках повинні мати оптимальні просторові і тимчасові характеристики (яскравість, контраст, колір, структура співвідношення елементів). Контрастність пропонованих об'єктів і зображень стосовно до фону повинна бути від 60% до 100%. Негативний контраст переважніше.

2. Краще сприймаються заповнені, силуетні фігури, ніж контурні.

3. Дотримання в зображеннях пропорційності відносин за величиною, кольором та формою відповідно до реальних об'єктів.

4. Пред'явлення стимульного матеріалу повинно здійснюватися з відстані не більш ніж 30-33 см від ока дитини (сліпим – у залежності від гостроти залишкового зору) під кутом від 5° до 45° щодо лінії погляду.

5. Інформаційна ємність зображень і сюжетних ситуацій повинна бути обмежена з метою вилучення надмірності, що ускладнює упізнання. Фон, на якому пред'являється об'єкт, повинен бути розвантажений від зайвих деталей.

6. Хроматичні об'єкти повинні мати насичені кольори. Бажано використовувати жовто-червоно-жовтогарячі і зелені тони, особливо для дошкільників.

7. При створенні спеціальних наочних матеріалів для дітей з порушеннями зору необхідно використовувати 7 типів зорових навантажень для дітей дошкільного віку (розроблених Л.А. Григорян) з метою корекції і охорони зору.

При використанні загальних методик для слабозорих дітей необхідна адаптація їх з процедури проведення:

- збільшення часу на експозицію завдань та малюнків через труднощі сприйняття, координації рухів руки й очей, необхідності тактильного контролю та додаткового обстеження, вивчення об'єктів;

- при пред'явленні завдань і тестів переважнішим є вербальний спосіб, точні словесні інструкції (після відповідної словникової роботи);

- логічне завдання, продуктивність розумових операцій варто оцінювати за їхньою результативністю, а не враховувати неточність рухів і сповільненість при виконанні;

- дотримування нормативів освітлення;

- використання спеціальних підручників, зошитів з спеціальною розліновкою, або виділення лінії в зошиті;

- дотримання встановленою гігієністами відстані книги від очей (це залежить від гостроти центрального зору). При гостроті 0,01-0,05 звичайний шрифт доступний з відстані 3-12 см;

- використання встановлених лікарем оптичних засобів (окулярів, ортоскопічних рядкових луп (які дозволяють охватити одразу при читанні цілий рядок, що значно збільшує швидкість читання);

- обов'язкова вимога – проведення фізкультхвилинок і гімнастики для очей через 15-25 хв. зорової роботи.

Психологічними і педагогічними дослідженнями не виявлено прямої залежності розвитку мислення від порушень зору. Рівень сформованості понять, розумових дій і операцій дітей зі зниженим зором у порівнянні з дітьми із нормальним зором залежить від їхньої дошкільної підготовки в родині, точної діагностики, раннього початку проведення корекції сенсорної сфери та правильно організованого навчального процесу дитини з порушеннями зору.

Вчитель повинен:

• Знати ступінь порушення зору дитини, уявляти його індивідуальні можливості та потреби.

• Підтримувати тісний контакт з психологом, тифлопедагогом і батьками дитини.

• Проводити на всіх заняттях роботу з розвитку зорового сприйняття, загальної та дрібної моторики власного тіла, зорово-моторної координації, орієнтуванню у просторі.

• Використовувати всі збережені та порушені аналізатори.